Навигация по записям

Семінар викладачів класу народних інструментів

27 лютого 2017

 

Викладач, концертмейстер та виконавець

– творчий тандем

 

  Черговий семінар методичного об’єднання педагогічних працівників класу народних інструментів зібрав 25 лютого широке коло викладачів класу балалайки, домри, бандури, цимбалів, баяну та концертмейстерів шкіл естетичного виховання. Їх увазі була запропонована тема «Удосконалення методики та практики роботи концертмейстерів з окремими фаховими категоріями музичних виконавців» за участю провідних фахівців Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського. 

 

Робити одну велику справу

 

  Доцент кафедри народних інструментів ХНУМ ім. І.П. Котляревського, член національної спілки музичних діячів Сергій Костогриз, звертаючись до учасників семінару, нагадав основні етапи надбання народними інструментами академізму, що припадають на кінець 19 століття. «Фортепіанний супровід спочатку балалайки та домри, а пізніше – бандури, та інших народних інструментів, поставив їх в один ряд зі скрипкою, сприяв розширенню образної та тембрової палітри, жанрової різноманітності, — зазначив він. — З тих часів концертмейстер став невід’ємною частиною ансамблю, забезпечуючи більш повне розкриття музичного образу у всій його темповій, тембровій та динамічній повноті».

 

  На його переконання, концертмейстер – це музикант, який має володіти унікальними якостями –виконавською технікою, досвідом, ерудицією. На нього покладається велика відповідальність, адже від спільних зусиль викладача та концертмейстера залежить не лише музичне сходження учня, але й виховання його як людини.

 

   Серій Олександрович детально зупинився на основних завданнях, які покладаються на концертмейстера. Підкреслив важливе значення синхронності його взаємодії з учнем, як у музичному сенсі, так і на психологічному рівні. Він зауважив, що щоденна робота концертмейстера з музикантом-початківцем у класі є не менш важливою, ніж концертне виконання, виступ у конкурсі.

 

   «Секретів майстерності концертмейстера багато, та самий головний полягає у тому, щоб робити одну велику справу, яка називається музикою і виконавством, — наголосив фахівець. — Звичайно, учасникам творчого процесу треба прислухатися до позиції концертмейстера, проявляти максимум такту, знаходити консенсус заради загальної мети».

 

Секрети «Концертмейстерської кухні»

 

IMG_5698  Практичну частину семінарського заняття проводила концертмейстер ХНМУ ім. І.П. Котляревського Тетяна Єфімова, яка присвятила цьому виду музичної діяльності чверть століття. Дипломант найавторитетніших міжнародних конкурсів, вона акомпанувала музикантам-народникам різних спеціальностей, має великий досвід концертмейстерської роботи зі студентами, аспірантами, відомими виконавцями. При цьому не полишає співпрацю з початковою ланкою музичної освіти, працюючи в ДМШ № 12 ім. К.І. Шульженко з учнями класу балалайки.

 

  Спілкуючись з колегами Тетяна Борисівна, зосередила їх увагу на важливості самостійної роботи над творами, яку концертмейстер має систематично виконувати у вигляді свого домашнього завдання. Були названі основні пріоритети, які вона визначає у своїй грі – перш за все, інтонація, як шлях до різноманітності у звучанні, скрупульозне вивчення артикуляції, динаміки, побудова форми.

 

  «Надзвичайно важливим ключем до синхронного виконання, який я відшукала для себе, є максимальна «робота вухами», – так образно назвала вона один зі своїх практичних прийомів. – Треба буквально «вціпитися вухами» у гру соліста, в той час як своя партія виконується автоматично, чому сприяє ґрунтовна самостійна домашня робота над твором».

 

  Практичний досвід підтверджує велике значення дбайливого ставлення до гри соліста, прагнення підтримати його, зробити виступ вдалим. Тетяна Борисівна застерегла колег від нав’язування свого звучання в дуеті, дотримання балансу, коректного ставлення до гри партнера, яким би рівнем майстерності він не володів. Вона підкреслила велику відповідальну місію концертмейстерської діяльності.

 

   «Естетика – це головне у нашій роботі, в якій все має глибокий сенс, — сказала вона. – Вихід на сцену, постава, посадка за роялем, — усе це надзвичайно важливо. Ми повинні дарувати слухачам радість, велике посилання позитивної енергетики, грати так, щоб спогади про наш виступ залишися у глядачів надовго».

 

Краще раз почути …

 

  У ході семінару відбувся музичний показ роботи концертмейстера Тетяни Єфімової з учнями ДШМ №12 ім. К.І. Шульженко Олександром Рябоволом та Тимуром Тухтаровим (клас балалайки викладача Михайла Страшка). Звучала музика різних стилів і складності, зокрема, твори Ференца Ліста та Сергія Рахманінова. «Можливо, виконання на балалайці таких зразків світової класики є певним ризиком, — зауважила концертмейстер. — Але ці прагнення викладача та його учнів я розглядаю як позитивний крок і намагаюсь своєю грою прикрасити виступ юних музикантів».

 

   Завідувач відділом народних інструментів музичної школи Михайло Страшок теж досвідчений викладач і музикант. В його послужному списку майже три десятиліття діяльності воєнного диригента, вже десять років він навчає дітей грі на балалайці, постійно працює над своєю виконавською майстерністю. Його клас нараховує 15 учнів, діти з великою зацікавленістю ставляться до інструменту. Він дуже задоволений співпрацею з Тетяною Борисівною і завдячує їй багатьма творчими досягненнями своїх учнів.

 

   «Серйозні виступи, що приносять радість музикантам і глядачам, даються великою працею, великими емоціями та хвилюванням, — стверджують викладач, концертмейстер та їх талановиті учні. – Але, розуміючи, що ми можемо подарувати слухачам чудову музику, ми робимо це…».

 

   До речі, балалайка, як і будь-який інструмент є унікальною. Характерно, що початкова стадія опанування нею – проста (виконанню елементарних мелодій можна навчитися достатньо швидко). Гра без медіатора робить звучання дуже теплим та природним, а наявність різноманітних прийомів гри та палітра звучання викликає захоплення.

 

   Як зауважив Сергій Костогриз, цей інструмент має глибоке коріння у нашому краї і набрав досить великого поширення. «Балалайку люблять на Слобожанщині, у музичних школах багато дітей-балалаєчників, — розповів він. — Грі на цьому інструменті навчають і у музичному училищі, і у трьох мистецьких вузах. Саме у Харкові започатковано відкритий дитячий конкурс балалаєчників. Харківські композитори пишуть багато музики для цього інструменту».

 

  Завершаючи семінар, методист ОНМЦПК Олена Гончарова подякувала його учасникам та підкреслила, що такий обмін досвідом принесе користь для працівників класу народних інструментів та концертмейстерів – і початківців, і досвідчених викладачів.

 

Раїса Кравченко