Феномен Галини Смаглій

(до 80-річчя від Дня народження)

Про Галину Артемівну Смаглій можна говорити безкінечно, настільки багатогранною є її творча особистість. Заслужений працівник культури та Відмінник освіти України, член Національної всеукраїнської музичної спілки, талановитий харківський музикознавець, лектор, лауреат багатьох престижних премій та володар урядових нагород, Галина Артемівна завжди вбачала своє основне призначення в педагогічній діяльності, в естетичному вихованні юного покоління. Важко переоцінити її внесок у розвиток музичної педагогіки України.

Двадцятип’ятирічною випускницею музикознавчого факультету Харківського інституту мистецтв ім. І.П. Котляревського Галина Смаглій у 1962 році почала трудову діяльність у Харківському музичному училищі ім. Б.М. Лятошинського. Майже півстоліття віддала Галина Артемівна педагогічній праці в рідному училищі, де викладала сольфеджіо, теорію музики, гармонію, методику викладання музично-теоретичних дисциплін, була консультантом з педагогічної практики. Значний період своєї викладацької діяльності вона успішно очолювала теоретичний відділ. Протягом кількох десятиріч Г.А. Смаглій плідно співпрацювала з Державним методичним центром навчальних закладів культури і мистецтв України та Харківським обласним навчально-методичним центром підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів, неодноразово залучалася до складу експертних комісій Всеукраїнського конкурсу навчальних програм для спеціалізованих мистецьких навчальних закладів системи Міністерства культури і туризму України. Галина Артемівна є головою робочої групи з укладання нової навчальної програми «Сольфеджіо» для шкіл естетичного виховання, яка рекомендована для роботи вже, на жаль, після смерті автора.

Основною фундаментальною науково-методичною працею Г.А. Смаглій став підручник «Основи теорії музики», створений у співавторстві з донькою, талановитим педагогом – теоретиком Л.В. Маловик, що пішла стежиною матері.

Видані в 1998 році, «Основи теорії музики» стали першим в Україні підручником, у якому поєднались надбання сучасного теоретичного музикознавства і традиції, притаманні українському народному музичному мисленню. Це перший підручник з теорії музики, основою якого стала українська народна та професійна музика.

Не менш значущим у методичній діяльності Г. А. Смаглій стало створення підручника «Сольфеджіо» для учнів ДМШ та ДШЕВ. Оригінальне видання поєднує функції підручника, хрестоматії для сольфеджування та співів із текстом, а також нотного зошита для виконання завдань. Цей підручник дуже люблять не лише діти, а й викладачі, оскільки він відповідає програмним вимогам, написаний доступною й зрозумілою для дітей мовою, містить цікаві й різноманітні форми роботи й завдання, компактний і зручний у застосуванні. Музичний матеріал підручника досить різноманітний, проте все ж його основою є українське національне мистецтво. Я пишаюсь тим, що апробація цього, тоді ще експериментального, підручника відбулася саме в нашій Балаклійській дитячій музичній школі на моїх уроках сольфеджіо. Почуваю гордість від того, що мені було довірено першій випробувати його та відчути результати тієї титанічної праці Г. А. Смаглій, поєднаної з непідробною любов’ю до дітей. Пишаюсь також і тим, що була одним з рецензентів цього видання. Ніколи не забуду радісного блиску в очах дітей, коли вони бережно брали до рук «новинку» – перший варіант підручника, що складався зі звичайних аркушів, скріплених степлером, на яких завдання були надруковані на друкарській машинці, а нотні приклади написані від руки самою Галиною Артемівною. Підручник розмножувався на ксероксі, а щоб він став більш яскравим та цікавим – діти, особливо першокласники, залюбки розмальовували його обкладинку барвистими малюнками та залишали свої кольорові враження під улюбленими мелодіями. Ще більше раділи дітлахи, коли отримали справжні, вже виготовлені на фабриці, підручники, в яких обкладинка кожної частини мала свій колір, а отже, їх переплутати було неможливо. Зараз за цими підручниками працює не лише вся наша школа. По них вивчають сольфеджіо учні шкіл естетичного виховання з усієї України!

Говорячи про педагогічний талант і професійність Галини Артемівни Смаглій як музикознавця, не можна не згадати про її людські якості, оскільки саме завдяки цим якостям у поєднанні з професіоналізмом вона виховала багато поколінь талановитих музикантів, співаків, педагогів. Будучи від природи психологом, вона тонко відчувала всі нюанси характеру чи душевного стану кожного студента, могла ненав’язливо впливати на формування творчої особистості, вносити позитив у серце кожного, хто з нею спілкувався.

Я щаслива з того, що Господь дав мені радість 33-річного спілкування з цією прекрасною людиною, педагогом від Бога, всебічно обдарованою особистістю, стосунки з якою помітно вплинули не лише на моє становлення як музиканта-фахівця. Вона згодом стала моєю колегою, справжнім старшим другом, який уміє щиро радіти успіхам, підтримувати в горі й давати мудрі поради, що допомагають у складних ситуаціях.

Галина Артемівна не лише давала нам міцні знання, вона навчала нас мислити, аналізувати, бути ввічливими й культурними, але не втрачати почуття гідності. Напевне, всі пам’ятають веселі чаювання, гарячі дискусії під час обговорення нових книг та кінофільмів, цікаві екскурсії.

Ще студенткою музичного училища, я почала педагогічну діяльність у рідній школі викладачем сольфеджіо. Як же мені знадобилися знання, отримані на заняттях з методики, які вела Галина Артемівна! До речі, тривалий час вона була консультантом нашої школи з питань викладання сольфеджіо, часто приїздила, відвідувала уроки, у доброзичливій і коректній формі робила їх аналіз і давала методичні поради. Однак для мене робота в музичній школі не обмежилась викладанням сольфеджіо – мого улюбленого предмета. Згодом я організувала гурток юних любителів народної пісні, який з роками виріс у могутній колектив – народний гурт народної пісні «Весела Слобода», що існує вже майже 20 років і має низку перемог на конкурсах та фестивалях міжнародного рівня. Я почала робити обробки як відомих, так і маловідомих українських народних пісень для свого колективу. Хотілось подати їх у не зовсім традиційній формі, через призму сучасності. І тут мені знову стали в пригоді уроки Галини Артемівни, яка вклала в мою голову знання з гармонії та підголоскової поліфонії. Галина Артемівна разом зі своїм чоловіком Василем Гавриловичем, відомим на Харківщині педагогом-вокалістом, завжди знаходила час, щоб приїхати на звітні концерти нашого колективу, підтримати юних патріотів України, сказати добрі й щирі слова.

Вона була неперевершеним оратором. Її слово, сказане чистою українською мовою неповторного тембру голосом, мало магічну силу й одразу привертало до себе слухача. Скільки лекцій, бесід з концертами вона провела для шанувальників мистецтва в концертних залах, музеях, бібліотеках, на підприємствах з метою просвіти! Вона завжди була в пошуку нових форм роботи, методів викладання, не боялась експериментів. Її цікавило абсолютно все. «Я належу до категорії людей з товариства «Хочу все знати, » – жартома говорила про себе Галина Артемівна, яка завжди щедро ділилася досвідом. Зі своїми новими підручниками та проектом програми з сольфеджіо вона об’їздила всю Україну і навіть відвідала зарубіжжя. І скрізь результати її титанічної роботи, як і самі виступи, мали великий успіх.

Тяжка хвороба підступила саме в той час, коли Галина Артемівна була в розквіті творчих сил, сповнена нових задумів і планів. Короткочасне лікування полегшило стан, з’явилась надія, що хвороба здалася. «Мабуть, мені Господь дав знак, що треба трохи відпочити,» – говорила Галина Артемівна. І знову вона поринула у вир творчості, почались відрядження, поїздки, методичні наради, цікаві зустрічі. У 2008 році, коли їй було вже за сімдесят, Галині Артемівні Смаглій було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Але це так тільки здавалось, що хвороба відступила. Насправді ж вона затаїлась і після тимчасового затишшя набрала нових обертів. До останнього борючись із недугою, Галина Артемівна все ж працювала, добираючись до училища на таксі. В останні місяці, коли вже була прикутою до ліжка, вона продовжувала спілкування з колегами, студентами, друзями, які їй телефонували.

Галина Артемівна Смаглій відійшла у вічність 23 жовтня 2010 року – у свій День народження, коли їй виповнилось 73 роки. Але вона продовжує жити в спогадах своїх учнів та колег, у своїх науково-методичних публікаціях, у підручниках, попит на які з кожним роком зростає. Ми всі запам’ятали її енергійною, життєлюбною, доброю й принциповою, завжди позитивною, зі щирою посмішкою на устах.

Недаремно говорять, що все геніальне – просте. Але щоб досягти цієї простоти, треба набути мудрості, досвіду. Мудрість і простота, високий професіоналізм і педагогічний талант, людяність і щирість – саме ці риси властиві Галині Артемівні Смаглій, світла постать якої завжди буде дороговказною зіркою для багатьох педагогів-музикантів – цілителів дитячих душ і сердець.