“Історія і сьогодення”.

МИСТЕЦЬКА ОСВІТА ХАРКІВЩИНИ

«Усі види мистецтв служать
найвеличнішому з мистецтв –
мистецтву жити на земл…»
Бертольд Брехт
або
«Виховувати людину —
означає визначати долю нації..».
   Схиархимандрит Іоанн

    Мистецька освіта Харківщини має глибокі традиції, випробувані часом, історія її розвитку починається з перших десятиріч існування міста.  Перший етап розвитку мистецької освіти (з початку музичної та художньої освіти)  був пов’язаний з викладанням музики,  співу і малювання в численних парафіяльних школах, які вписали помітну сторінку в еволюцію національної освіти.

   На початку XІХ ст. потреба в кадрах кваліфікованих співаків, інструменталістів, акторів, танцівників значно зростає: співаків потребували і театр, який полюбляла харківська публіка, і церква. Зі слів Г.Квітки-Основ’яненка, музичне виконання в театрі навряд чи відрізнялося тоді над рівнем посереднього: актори співали «по слуху, тобто за скрипкою диригента».  Саме існування в Харкові театру стало б одним з найважливіших факторів мистецької освіти, однак відвідування театру учнями колегіуму і студентами університету було заборонене як «сатанинська втіха». І тільки учні-музиканти відвідували театральні вистави без заборон.

   Наприкінці XVIII – початку XIX століття Харків стає своєрідним науково-культурним центром України, відображаючи нове світосприйняття митців, нові підходи стосовно освіти, традицій та інновацій в українській культурі. Відкриття Харківського колегіуму у 1726 році  дало початок новому етапу розвитку музичної та образотворчої освіти. Засадничими ідеями колегіуму були державність, всестановість і світськість, тому педагоги цього закладу надавали вихованцям широку освіту у сфері технічних і гуманітарних наук та мистецтв. У колегіумі були відкриті так звані «прибавочні» класи, де поряд з технічними науками викладались основи музики, малюнку, архітектури. Традиція поєднання загального і естетичного виховання вирізняла школу тієї пори: це було і підтримуванням культурної традиції України і відгуком на європейські віяння у світському вихованні.

   Відкрите в Харкові 1789 р. Головне народне училище, перетворене в 1805 р. на губернську гімназію, мало свій вокальний клас, яким керували учителі І.Снісаревський та С.Глобчастий.

   Регулярні заняття музикою відбувалися в Харкові на початку XIX ст. не тільки в додаткових класах при колегіумі, а й особливому співацькому класі при архієрейському хорі, в якому регенти навчали співаків так званої «нотної музики» і концертів. Вони були ознайомлені з правилами гармонії, вивчали скрипкову гру, спів, гру в оркестрі.

   Задовольнити потреби у професійних кадрах могла тільки організація спеціальної мистецької освіти. Передумовою формування і розвитку професійної музичної освіти в Харкові можна вважати діяльність музичних класів в університеті, створених за ініціативою його засновника В.Каразіна та завдяки учневі Гайдна — І.Вітковському. В музичних класах викладали також майстер гри на різних інструментах І.Лозинський, професор, автор першої харківської опери «Палац розваг» О.Шуман, професор філософії та талановитий музикант І.Шад. В університетському пансіоні розвинув свій талант виконавця і імпровізатора майбутній перший голова Київського відділення ІРМТ П.Д.Селецький.

  Вихованці університету, які отримали музичну освіту, брали участь в університетських та міських святах та церемоніалах. Вони ж склали ту високо освічену публіку, яка згодом наповнювала театральні та концертні зали міста, брала участь у аматорських концертах. Це в свою чергу викликало до життя навчальні заклади, в яких навчали музиці, співу, малюванню. В 1810-1820 рр. в Харкові нараховувалося 12 навчальних закладів, і в 10 з них вивчали музику.

   Театрально-концертна панорама міста першої половини ХІХ сторіччя також свідчить про величезний потенціал його духовного розвитку. Тож не дивно, що саме до Харкова у 1855 році приїхав для навчання у другій гімназії Микола Віталійович Лисенко і невдовзі став найкращим в місті виконавцем творів Шопена та Бетховена. Музичною освітою майбутнього засновника української професійної музики були приватні харківські вчителі. Чех Вільчек «…брав на увагу характер кожного учня і вар’їрував свою програму. Відповідно до завдань, які ставила йому вдача того чи іншого учня… а  помітивши в учня нахил до народної музики, він не тільки не забороняв грати її, а навіть навмисне пропонував робити імпровізації з народних співочих тем і фрагментів лірницької музики…»  Д. І. Багалій згадує про попечителя Харківського навчального округу Ф. І. Голіцина, який поєднує талановитого гімназиста з членами харківського гуртка аматорів-музикантів, який збирався в впливового діяча і музиканта, кн. Ю. М. Голіцина. Серед тих, хто був серед педагогів Лисенка, можна назвати і відомого скрипаля М.Дмитрієва-Свєчина, який навіть пропонував юному музиканту блискучу кар’єру скрипаля-віртуоза. Популярними в Харкові музичними педагогами були композитор і виконавець А.Барцицький (вчитель І.П.Сокальського), В.Андрєєв, Ф.Шульц.

   Початок жіночої мистецької освіти в Харкові пов’язують з письменником і громадським діячем Г.Ф.Квіткою-Основ’яненком, який, сам не чужий музиці, влаштував постійні музичні заняття  в заснованому ним в 1812 р. Інституті шляхетних дівчат. Крім загально-освітніх дисциплін інституток навчали російській і французькій декламації, грі на фортепіано та італійському співу, малюванню та танцям. Серед  педагогів цього закладу, який перервав своє існування тільки в 1919 р., були художники А.Данилевський, Є.Волошинов, піаністи В.Андрєєв, Ф.Шульц, С.Брікнер, О.Горовиць, мати майбутнього композитора С.Борткевича. І хоча вихованки інституту не отримували мистецьку освіту як професію, однак любов до музики і мистецтв та високо розвинений смак вони поширювали на свої родини, дітей, усе оточення та поповнювали спільноту освічених аматорів.

   За рекомендацією А.Рубінштейна і величезної підтримки генерал- губернатора міста князя Д. І. Святополк-Мирського блискучий музикант і  талановитий організатор І.Слатін (1845-1931) відкрив у 1871 році Харківське відділення Імператорського Російського Музичного Товариства  і музичні класи при ньому, які через дванадцять з половиною років були перетворені на  Харківське музичне училище. До роботи в музичних класах Слатін запросив багатьох відомих музикантів,  вихованців Петербурзької, Лейпцизької, Варшавської, Празької  консерваторій, зокрема Г.Гека, С.Глазера, Ф.Кучеру, С.Мотте, Ф.Бугамеллі, Р.Геніку, братів Юр’янів, К. Горського. Він створив симфонічний оркестр при відділені РМТ, організовував концерти відомих виконавців, а 8 вересня 1883 року було відкрито друге в Україні після Києва музичне училище. У 1917 році училище стає консерваторією, у 1920 році — перетворюється на музичний технікум — основний постачальник музичних кадрів України,  а з 1936 року затверджується як Харківська державна консерваторія. З 1963 р. це вже інститут мистецтв, з 2011 року – національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського.

   Харківська середня спеціалізована музична школа-інтернат унікальний навчальний заклад, один з чотирьох, що існують на Україні (Київ, Львів, Одеса, Харків). Вона дає середню музичну освіту і право вступу у музичні ВНЗ.

   Початкова музична освіта на Харківщині має свої традиції – від окремих приватних вчителів до музичних класів і студій, які згодом перетворилися на музичні школи та школи мистецтв, призначені для дітей та підлітків, в яких можна навчитися гри на будь-якому інструменті – від фортеп’яно до гітари і бандури. До 1917 р. спеціальних музичних шкіл в Харкові не було, однак грунтовні музичні заняття у багатьох учбових закладах. Слід відзначити приватну гімназію «Товариства 2-ї групи вчителів», в якій її директор, музикант-аматор М.Кноррінг, створив сприятливу атмосферу для творчості. Серед випускників цього закладу: вчені Л.Булаховський, В.Бузескул, О.Білецький, композитори І.Дунаєвський і Д.Клебанов. Найстаріші з них – ДМШ№1 ім. Л.Бетховена, ДМШ№3 ім. М.Кармінського. Дорослі можуть отримати музичну освіту в міській музичній школі для дітей і дорослих. Високий попит на вокальну та гітарну освіту стимулював появу в Харкові  дитячої хорової школи та чисельних студій естрадного вокалу, школи гри на гітарі, музичної «Школи Року».

   Професійна художня освіта на Харківщині веде початок від іконописних майстерень, де учні навчалися від художників-іконописців (саме так навчався наш великий земляк з Чугуєва І.Рєпін).

   Початок професійного викладання образотворчого мистецтва в Харкові також пов’язаний з університетом. Майже при заснуванні університету вчителем малювання був запрошений німець з Гамбурга – Я.Матес, який викладав студентам і малювання, і гравирування і давав приватні уроки малювання. Одночасно з Матесом в якості університетського гравера працював німець з Баденського князівства А.Шепфлін – викладав ландшафтний живопис і навіть створив кілька харківських пейзажів. Пізніше викладачами малювання і гравірування університету були Ф.Рєпнін, Б.Клембовський, С.Чиріков. Системне викладання історії образотворчих мистецтв в Харкові починається з 1846 р., коли проф. Валицький почав викладати своїм студентам огляд філології та археології стародавнього мистецтва, влаштовував екскурсії до нумізматичного кабінету. В 1882-1883 рр. проф.. О.І.Кирпичников читав харківським студентам курси «Література та мистецтво в перші віки християнства», «Історію італійського мистецтва в епоху Відродження» та «Історію російського мистецтва». Пізніше лекції з історії мистецтва читали проф. О.Н.Деревицький та Є.К.Рєдін, зокрема його курси буди присвячені історії стародавнього мистецтва Сходу мистецтву Давньої Греції та Риму,  християнському та візантійському мистецтву.

   В 1869 р. у Харкові відкрилася приватна школа малювання М.Раєвської-Іванової, яка обрала для свого закладу художньо-промисловий напрямок. Школа працювала 27 р. і виховала бл. 900 учнів. Тут навчалися майбутні відомі живописці і архітектори С.Васильківський, М.Ткаченко, академік архітектури О.Бекетов, активні учасники виставок передвижників О.Виєзжев, К.Первухин, П.Кончаловський. З 1896 р. приватна школа М.Раєвської-Іванової була перетворена в міську малювальну школу, а в 1912 р. на базі школи за підтримки І.Ю.Рєпіна відкрилося художнє училище, в якому викладали рєпінські учні – О.Любимов, О.Титов, С.Прохоров, Г.Горелов, О.Кокель, М.Федоров. І.Ю.Рєпін, який переймався доступною художньою освітою для народу, виношував ідею створення «Ділового двору» за зразком середньовічних цехів, де навчання мало відбуватися у творчих майстернях. На жаль, цю ідею йому не вдалося втілити у життя, однак певною мірою ця ідея стала основою створення в 1922 р. Художнього цеху в Харкові.

   У 1921 р. на базі художнього училища було організовано художній технікум, який в 1963 р. був реорганізований в художньо-промисловий інститут, з 2001 р. це Харківська академія дизайну і мистецтв. З перших днів існування по сьогоднішній день цей заклад виховує митців промислового профілю. Тут працювали відомі художники і мистецтвознавці С.Таранушенко, Д.Гордєєв, А.Петрицький, Ф.Кричевський, Г.Бондаренко, М.Самокиш, В.Касіян, В.Мироненко, Б.Косарєв, М.Дерегус, Б.Бланк, М.Фрадкін, Д.Овчаренко, пластичну анатомію викладав видатний учений академік В.Воробйов.

   Треба сказати кілька вдячних слів на адресу харківських гімназій та реального училища, де навчали малювання та креслення. Другої харківської гімназії, керівництво якої запрошувало до викладання відомих університетських професорів і митців. В гімназії працював художник Д.Безперчий, учень К.Брюллова. Крім композитора М.Лисенка цю гімназію закінчили майбутні видатні художники С.Васильківський, П.Левченко, К.Семирадський, В.Беклемішев, О.Данилевський, В.Уваров. Після 1917 р. існували чисельні приватні художні школи, керовані відомими харківськими художниками. Сьогодні початкову художню освіту дають художня школа ім. І.Рєпіна, художній ліцей при Академії дизайну і мистецтв, ліцей мистецтв №133, чисельні  художні  студії, в т.ч. при обласному Палаці дітей та юнацтва та міському дитячому палаці культури.

   Потреба міста у знаннях в царині архітектури позначилася на введені в 1835 р. в університеті кафедри архітектури, хоча викладання велося іще з 1804 р. І хоча спеціалістів-архітекторів університет не випускав, однак все ж це було важливим і впливало на загальні погляди та смаки в будівництві міста. В університеті викладали архітектори Є.Васильєв, А.Тон,  З.Львов, І.Соколов. Пізніше архітектурний факультет був організований в художньому інституті, а потім приєднаний до інженерно-будівельного інституту (нині Університет будівництва та архітектури).

   Довгий час театральної та хореографічної освіти в Харкові не можна було отримати ніде, крім самого театру. До заснування театральних шкіл театральна освіта в Харкові була справою режисерів і акторів, які передавали акторські прийоми і досвід молодим акторам безпосередньо на сцені – Харків є першим містом в Україні, в якому почалася театральна освіта як така. На початку 1795 р. до Харкова приїхав перший професійний «відставний придворний актор Константинов», який і навчав своїх акторів професійній акторській майстерності. В антрепризі І.Штейна готували для майбутньої сценічної діяльності акторів, а в трупі його наступника, Л.Млотковського навіть існувала своя театральна школа, яка сприяла  ствердженню реалістичних традицій на театральній сцені. До 1917 р. в Харкові існували чисельні театральні студії з платним навчанням – студії О.Маслової, П.Ільїна, О.Барова (при літературно-художньому гуртку). В 20-30-ті роки існували театральна студія Пролеткульта, драматична студія Р.Унгерна, український театр-студія Я.Мамонтова та ін.

   Першим вищим театрально-освітнім закладом  в Харкові стала Вища театральна школа, заснована в 1919 р. за ініціативою філолога О.Білецького та режисера С.Пронського. Випускники цієї школи заснували перший в Україні «Театр Казки» (нині Харківський театр для дітей та юнацтва). А в 1922 р. відкрився спеціальний освітній театральний заклад – вищий державний театральний технікум (кер. Й.Туркультауб). В 1923 р. він був реорганізований в Музично-драматичний інститут, у якому викладав великий режисер Лесь Курбас, визначні науковці О. Білецький, Я. Мамонтов, І. Туркельтауб, М. Вороний, Й. Шевченко. Курбас до цього мав значний досвід виховання актора у театральних студіях при  організованих ним театрах.

   В 1922-1933 рр. працювали театральна школа і перша в Україні режисерська лабораторія при театрі «Березіль», де викладання базувалося на системі Курбаса. Студії існували майже при всіх театрах до 70-х рр. На початку 1930-х pp. музично-драматичний інститут був ліквідований, а вже в 1939 р. був створений Харківський  театральний інститут, до становлення якого додали свої зусилля науковці С.Ігнатов, А.Розенберг, А.Плетньов. В 1963 р. він увійшов до складу Харківського інституту мистецтв ім. І.Котляревського (тепер Харківський університет мистецтв). Однак існування тільки одного  закладу, який давав вищу театральну освіту було замало, і у 1970-ті роки для підготовки керівників самодіяльних театральних колективів було створено театральні факультети при Державних інститутах культури, в т.ч. і Харківському.

   Початкову театральну освіту сьогодні дає Харківський ліцей мистецтв №133, школи мистецтв, театральні класи при загально-освітніх школах, різноманітні театральні гуртки, діє навіть школа сучасних театральних напрямків.

   Хореографічна освіта в Харкові також має свою історію і традиції. Перші вчителі танців з’явилися в Харкові в 1804 р. – і також при університеті. Це були «вчителі танцювального мистецтва» А.Балашов, І.Штейн, «придворні танцівники» І.Єропкін, Р.Беккер, актор театру О.Киленик. В танцювальному класі Інституту шляхетних дівчат працювали вчителі танців П.Стоцький, Ф.Кржисевич. Мистецтву танців навчали і в харківських пансіонах, і в гімназіях. Вчилися танцю переважно дівчата, які потім демонстрували свої вміння на балах та прийомах, у великосвітських салонах. На початку ХХ ст. на вул. Конторській з 1914 по 1923 рр. була приватна хореографічна школа відомої балерини Н.Дудинської-Тальйорі. З її класу вийшли три народні артистки СРСР: балерина Н.Дудинська-молодша, співачка К.Шульженко та приборкувачка тигрів І.Бугримова. В 20-ті рр. в Харкові діяли група пластичного танцю А.Вікторіон, балетна студія Ю.Сєдової. В першій третині ХХ ст. в Харкові з’явилися хореографічні студії, які наслідували відому «босоніжку» А.Дункан. Більшістю цих студій керували учениці  та учні її сестри Ірми (приклад — танцювальна студія В.Світича при харківському Будинку лікаря).

  В 30-40 рр. ХХ ст. існували хореографічні студії при Харківській опері та при Будинку піонерів, чисельних профспілкових будинках культури. У другій половині ХХ ст. початкову хореографічну освіту можна було отримати у класах при народних хореографічних ансамблях та гуртках та в дитячій хореографічній школі, яка плідно працює і сьогодні. При хореографічній школі м. Харкова існує єдиний в Україні Дитячий театр балету, який здійснює постановки балетних спектаклів на сцені Харківського національного театру опери та балету ім. М.В. Лисенка, щорічно гастролює в різних кутках нашої планети.

   Майже до кінця ХХ ст. середню хореографічну освіту в Харкові було отримати неможливо. Тільки в 1997 р. хореографічний відділ було створено при Харківському музичному училищі, пізніше переведений до Харківського училища культури (сьогодні це відділення класичного та народного танцю). Його очолила народна артистка України С.Коливанова. Вищу хореографічну освіту сьогодні можна отримати в Харківській академії культури та в  педагогічному університеті ім.Г.С. Сковороди  на факультетах хореографічних мистецтв, середню – в Харківському училищі культури.

   Створений у 1982 р. факультет мистецтв та дошкільної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди готує викладачів в галузі музичного та хореографічного мистецтва, естетики та
історії художньої культури.

   Спеціальності естрадної музики (вокал, оркестр, джазове виконавство) та циркові професії до відкриття відповідних відділів в музичному училищі, училищі культури та в Академії культури можна було отримати тільки шляхом приватних занять з відповідними педагогами або безпосередньо у самодіяльних ансамблях. Навички циркового актора давали циркові студії при Обласному палаці піонерів (цирковий колектив «Усмішка»), студія «Велозаводець» при ПК Харківського велозавода. Пізніше учбова арена була організована при Харківській філії дирекції циркових програм. Однак ані середню, ані вищу професійну циркову освіту харківські заклади не дають.

   Не зважаючи на те, що Харків є першим містом в Україні, де з’явилися кінематограф і телебачення, довгий час в місті не готували спеціалістів-кінематографістів та телевізійників – там працювали випускники театральних та радіо-факультетів, які засвоювали закони телебачення на власному досвіді. В 1979 р. в Харківському інституті мистецтв Я.Рєзніков започаткував курс «Основи радіотелевізійної режисури». Певною мірою початкову кіноосвіту харків’яни отримували в кіноклубах при ПК. Відомою в Харкові була аматорська кіностудія «ХПІ-фільм» під кер. А.Фаустова, з учбової студії якої вийшли відомі кінематографісти та телевізійники. Вищу кінематографічну та телекомунікаційну освіту сьогодні можна отримати в Харківській академії культури та Харківському університеті ім. В.Каразіна.

   Сьогодні багатоступеневу і безперервну систему мистецької освіти Харківській області складають:

• початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання, художні, театральні та музичні студії та гуртки при закладах культури та освіти);

• спеціалізована середня музична школа – інтернат;

• вищі навчальні заклади I рівня акредитації (училища культури та культури і мистецтв, музичне ім.Б.Лятошинського, художнє училища);

• вищі навчальні заклади IV рівня акредитації (національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського, державна академія культури, академія дизайну і мистецтв).

   Навчальний процес у вищих мистецьких навчальних закладах всіх рівнів акредитації забезпечують 1030 штатних науково-педагогічних працівників, з яких майже 45% мають науковий ступінь кандидата або доктора наук та наукове звання доцента або професора, почесне звання України. Вищі навчальні заклади мистецької освіти І -IV рівнів акредитації Харківщини – це сучасні навчальні заклади, лідери мистецької, художньої,  бібліотечно-інформаційної та культурологічної освіти.

   Система організації вищої мистецької освіти України дозволяє дотримуватися єдиних критеріїв до її якості, оскільки єдині і випробувані часом навчальні плани та програми забезпечують цілісний підхід передусім до якості підготовки фахівця-митця. Як наслідок – свідченням високого професіоналізму педагогічних колективів вишів Харківської області є постійне виборювання нагород найвищого ґатунку на найпрестижніших міжнародних, всеукраїнських мистецьких конкурсах, фестивалях, виставках, не лише випускниками, а й учнями і студентами. Тільки за 2013 рік лауреатами, дипломантами конкурсів, виставок, фестивалів стали понад 1600 студентів з майже 3,5 тисяч студентів всіх мистецьких вишів Харкова.

   Робота вищих навчальних закладів культури і мистецтв безпосередньо зорієнтована і нерозривно пов’язана з діяльністю театрів, філармонії, музеїв, бібліотек, установ культури клубного типу тощо, що існують на терені Харківської області, творчий склад яких на 80 відсотків складають випускники вишів Харкова.

   Мережу початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів складає 78 шкіл естетичного виховання, що надають можливості дітям дошкільного та шкільного віку реалізуватися відповідно до їх нахилів та здібностей.

   Харківська область займає третє місце по Україні за кількістю позашкільних закладів мистецької освіти. Школи естетичного виховання області включають 55 музичних шкіл, 7 художніх, одну хореографічну, хорову школу, 14 шкіл мистецтв серед яких – школа сучасних театральних напрямів, міська школа для підлітків та дорослих. Контингент 15 632 учнів,  що складає 8% від загальної кількості дітей, які навчаються в 1-11 класах загальноосвітніх шкіл Харківської області, чисельність штатних викладачів – 1632 осіб.

   Обласна, міські і районні влади приділяють велику увагу та всіляко підтримують школи естетичного виховання, сприяють виникненню нових мистецьких закладів. За останні роки відкрито 4 нових школи – 2 музичні і 2 школи мистецтв, 6 філій шкіл у районах області, в тому числі і в сільській місцевості. З 2001 року за ініціативою голови Харківської облдержадміністрації засновано 30 стипендій для обдарованих учнів шкіл естетичного виховання області  „Надія Слобожанщини”.

   У цілому по області міськими та районними адміністраціями створені умови для залучення дітей шкільного віку до занять різними видами мистецької освіти, основним завданням якої є всебічний розвиток особистості. Школи естетичного виховання області в середньому майже на 87% утримуються за рахунок бюджетних коштів.

   У 2000 році шляхом об’єднання Обласних курсів підвищення кваліфікації працівників культури та Обласного методичного кабінету навчальних закладів культури і мистецтв створено обласний навчально-методичний центр підвищення кваліфікації правників культосвітніх закладів, що є закладом безперервного удосконалення фахової майстерності та підвищення професійної компетентності педагогічних працівників та керівних кадрів початкової мистецької освіти і працівників та керівних кадрів бібліотечних, клубних, музейних закладів Харківщини. Центром  проводиться понад 25 різноманітних конкурсів, оглядів, фестивалів для молоді віком від 5 до 17 років. З травня 2011 року засновано Дельфійські ігри Слобожанщини «Надія. Молодість. Талант.», як захід, що об’єднує навчально-методичні зусилля шкіл естетичного виховання і допомагає раціонально спланувати питання з підвищення професійного зросту педпрацівників.

   Система роботи Центру по підвищенню професійної компетентності спрямована на перспективу і надає можливість педпрацівникам здобути знання і набуття вмінь, які дозволять їм орієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, ефективно використовувати сучасні педагогічні технології мистецької освіти.

Мистецька освіта Харківщини відіграє помітну роль у формуванні громадянина України, творчої особистості, здатної жити й творити в умовах  інтеграції держави у світове співтовариство.

   В указі Президента України наприкінці 2013 року за основну мету взята необхідність  створення умов для розвитку творчості людини. Для цього необхідно надати державну підтримку в реалізації культурно-мистецьких проектів, впровадити ефективний механізм розвитку позашкільної освіти, зберегти мережу шкіл естетичного виховання, поліпшити рівень естетичного виховання дітей та юнацтва.

   Бажання уряду підтримати творчість обдарованих особистостей виразилося в рішенні заснувати 250 щорічних стипендій Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового та кіномистецтва. В 1994 р. в Харкові був створений Харківський фонд підтримки молодих обдарувань, який сприяє подальшому розвитку дітей і молоді як творчих особистостей.

   Вже ні у кого не викликає сумнівів постулат про те, що освіта є найпродуктивнішою інвестицією, що підвищує якість суспільства, а мистецька освіта є складовою розвитку особистості, формування культури мислення, стимулювання творчої активності у життєдіяльності людини.

Бахмет Тетяна Борисівна
Вострікова Марина Сергіївна
Самоварова Тамара Михайлівна