Українська пісня на уроці сольфеджіо

23 квітня 2017

Кожен, хто хоча б трохи знайомий з навчанням у музичній школі, знає, що сольфеджіо – наука не з легких. Проте саме знання сольфеджіо свідчать про професіоналізм музиканта будь-якого фаху. Саме на уроках сольфеджіо учні осягають закони музичної грамоти, отримують ази гармонії та основ аналізу музичних творів. Систематичне відвідування учнями цих уроків – запорука успішного розвитку музикального слуху та почуття ритму. Навчити дітей відтворювати голосом нотний текст чи записувати на ноти почуту мелодію, аналізувати структурну будову, ладо-гармонійні та метро-ритмічні особливості виконуваного твору – завдання, які стоять перед викладачем сольфеджіо в музичній школі. Але педагог ні на хвилину не повинен забувати, що сольфеджіо – це музична дисципліна, і всі навички, отримані на уроці, мають підпорядковуватись основній меті – вихованню любові до прекрасного.

Особливу роль у вихованні юних музикантів відіграє розвиток практичних творчих навичок: підбору підголосків та акомпанементу до мелодії, а також грамотного багатоголосого співу як наслідок добре розвиненого гармонійного слуху. Маючи майже сорокарічний досвід викладання сольфеджіо, я глибоко переконана, що саме ці навички є необхідними як для професійних митців, так і для музикантів-дюбителів.

«Розвиток гармонійного слуху на матеріалі української народної пісні» – такою була тема відкритого заняття з сольфеджіо, яке ми провели разом з учнями випускного класу вокально-хорового відділення. Незважаючи на несприятливі погодні умови та відсутність тепла в приміщенні, діти дуже відповідально поставились до завдання. На уроці, куди вони прийшли у своїх вишиванках, учні продемонстрували не лише добрі знання основ сольфеджіо, а й навички запису музичного диктанту, грамотного підбору другого, третього голосів, басу та акомпанементу до мелодій українських народних пісень. Учні показали тонке відчуття гармонії, про яке засвідчив чистий, осмислений чотириголосий спів. Окрім цього, приємно відзначити гарну обізнаність дітей в ураїнському фольклорі, оскільки вони знають багато українських пісень, уміють визначати їх жанрову приналежність. Тож на уроці, який охопив різноманітні форми роботи, явно відчувались міжпредметні зв’язки між сольфеджіо та хоровим співом, а також заняттями з фортепіано та музичної літератури. Особливу увагу при сольфеджуванні мелодій ми завжди приділяємо виразності, музикальності виконання. Коли діти співають осмислено, динамічно, вони відчувають красу виконуваного твору, отримують задоволення від співу та розуміють, що сольфеджіо – предмет музикальний, а не суха теорія, відірвана від музики. Виховною метою уроку було виховання почуття патріотизму, гордості за свій народ, поваги до національної культури. Це є основною метою моєї педагогічної діяльності, моїм творчим кредо.

Присутні на уроці викладачі, серед яких були директор Балаклійської ДМШ О. Кривич, заступник директора з навчальної роботи Т. Сирова, завідувачка теоретичного відділу О. Шустова, викладач теоретичних дисциплін Р. Москаленко, викладачі фортепіанного та струнно-смичкового відділів, а також педагоги музичних шкіл району, відзначили актуальність теми заняття, високий професійний рівень викладача, якісну підготовку дітей, їх зацікавленість предметом, методичну грамотність проведення, гарний взаємний контакт між педагогом і учнями, доцільність і корисність показаних форм роботи, тісні міжпредметні зв’язки, а особливо – виховання естетичного смаку учнів та опору на зразки української народної творчості.

А я хочу сказати найтепліші слова вдячності своїм вихованцям за любов до української пісні і висловити впевненість, що роки, проведені в класі сольфеджіо і взагалі в стінах музичної школи, не пройшли марно, а отримані знання й навички сприяли естетичному духовному розвитку кожного.