Навигация по записям

Мій «Лускунчик»

01 листопада 2019

 

Харківська хореографічна школа готується до дуже важливої події свого творчого життя – 25-річчя від дня прем’єри балету «Лускунчик» у виконанні юних артистів школи на сцені Харківського академічного театру.

 

  Знову йдуть багатогодинні репетиції. Шліфують свої партії солісти, відточуються мізансцени, вивіряються лінії кордебалету … Оновлюються костюми і декорації … Вчорашні Солдатики та Діти стрімко підросли за літо, вступають в пору Сніжинок і Квітів. Музикою для вуха звучать в коридорах назви танців з дивертисменту – Іспанська, Китайська, Російська, па де труа пастушків … Пізня осінь в хореографічній школі – традиційний час «Лускунчика». Адже попереду зимові свята, Різдво! І як рідкісну квітку в теплиці терпляче вирощують, щоб обдарувати нею всіх до свята, так і нашого «Лускунчика» плекають, підгортають, дбайливо пересаджують на новий ґрунт. Прихований від очей глядачів, цей процес щоденного і кропіткої праці повторюється з року в рік протягом вже чверть століття. Він став майже що ритуалом, об’єднуючи всіх причетних до нього учнів балетної школи в якусь касту обраних. Вийти в будь-якій ролі, будь-якого складу — почесно, бути відзначеним печаткою «Лускунчика» — бажано.

 

  І це зрозуміло: виконання дітьми класичного балетного спектаклю — візитна картка школи, маркер майстерності її вихованців, чистоти традицій класичного балету, його секретів, дбайливо передаються дітям Фахівцями своєї справи, Педагогами від Бога – Наталією Ржевською, Тетяною Чепаловою, Світланою Петровою, Тамарою Стариковою, Оленою Соловйовою, Тетяною Черкасовою, Жанною Мурадян … А скільки ще імен в цьому ряду, імен тих, хто покинув цей світ, але назавжди залишився в історії нашої вистави, в його «книзі пам’яті» – Борис Приступ, Євген Волховський, Едвард і Едгар Ананян … З цього спілкування різних поколінь, з’єднання спокою мудрості та трепету юності народжується наш «Лускунчик» — унікальний театральний проект Харківської хореографічної школи, надзвичайно професійний і дуже людяний по суті!

***

  Про магію сценічних мистецтв, їх виховної ролі написано багато. Протягом багатьох століть театр, в тому числі і музичний, був улюбленим видом розваги, своєрідними «університетами» для молоді, місцем особливого тяжіння для людей, які розуміли його «чарівну» мову. Сьогодні багато що змінилося! Так багато подій трапляється з нами протягом дня, де гротескність у реальному житті перевершує театральну в рази! Потоки інформації виливаються на нас з екранів мобільних телефонів, індустрія розваг пропонує все нові спокуси, виправдовуючи свою настирливість помилковими переконаннями, що «знає про наші таємні бажання все!» … Театр, немов реліктовий товар, на цьому ярмарку марнославства відсунутий в бік, завалений часом відвертим кітчем, що претендуює на роль справжнього творіння. Але відрізнити справжнє мистецтво від підробки насправді нескладно тим, хто щеплений ще з дитинства чудодійними вакцинами під назвою «театр», «балет», «музика» … Кажу зі знанням справи, як людина, що піддалася такій «вакцинації»! Багато років тому, ще дитиною мені пощастило брати участь в дитячій опері «Кіт у чоботях» Ц. Кюї, підготовленої силами дітей-учнів ДМШ № 9 та Харківської хореографічної школи. Було це в далекому сонячному квітні 1986 року. Наша опера відбулася на знаменитій сцені того легендарного «старого оперного театру», який зараз заново відновлений як Велика зала Харківської філармонії. Минуло понад тридцять років. Але запах лаштунків, запах старої сцени, який нічим не передається, я пам’ятаю до цих пір. Як і те відчуття «серця, що рветься з грудей», щастя, що накочує хвилями від причетності чогось чудового, я переживаю при кожній згадці про той день.

 

  Так, магія театру може виявитися всесильною, а його вірус – дуже стійким. І тому я дуже сподіваюся, що незважаючи на всі технічні хитрощі нашого століття та всі інтелектуальні пастки, мої діти (в числі глядачів-учасників) піддадуться вірному «театральному зараженню», яке буде їм лише на користь. Тому що співпереживаючи Маші, співчуваючи Лускунчику, радіючи танцю сніжинок і слухаючи Ангельський спів, вони вчаться бути Людьми, які, ставши дорослими, не хитаються навіть перед цілою армією злих Мишей! .. А ми, батьки, переживаючи прекрасні миті цієї балетної історії, зможемо на коротку мить повернутися в дитинство, до себе справжніх, і спробувати почати все спочатку.

 

  Отже, пізня осінь … Час «Лускунчика» … Час театру …

 

  Запрошуємо харків’ян і гостей міста до Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка відвідати балет П.І Чайковського «Лускунчик» 17 та 30 листопада 2019 року об 11.30!